- Актуальні літературні новини та анонси
- Аналітика літературних подій та процесів
- Огляди книг
- Репортажі та звіти з літературних акцій та прес-конференцій
- Бібліотека ексклюзивних публікацій: проза, поезія, критика,
драматургія, переклади, інтерв'ю, публіцистика
Народилася в Харкові. Із 2000-го року брала участь у багатьох літературних семінарах та конкурсах. У 2003 році стала студенткою інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де наразі навчається.
* * *
У сміх твій перелита спека мрій,
І ти вже там, задивлений у липи,
Що жовтнем зайнялись.
І не спинити
Замруженого в сонце льоту вій.
Та сни тобі уже на Покрову
Віщують тиху згоду і неспокій –
Там випадуть сніги блакитноокі
На жовту неціловану траву...
І залізниці в сонну каламуть
Згорнуть усі втамовані печалі
І, небо підпираючи плечами,
За нами запах липи понесуть.
ВХІД СТОРОННІМ
Острови перетікання хмар
У полоні світла.
У полоні
Духу
За вікном хита ліхтар
Двері в сутінь – теплий вхід стороннім.
Розриває осені дитя
Падолистом супокійну Либідь.
Тільки мить до сонного злиття –
Ніжно поцілує і поглибить
Нерухомість подиху і сну,
Призвичаєного в очі та долоні.
Лиш ліхтар вигойдує одну
Із ночей для зайвих і сторонніх.
* * *
Весна і осінь в імені однім
Спокутують і сповідають дим
Світанків, що занурені в небесні
Озера.
Перевтіленням твоїм
Віддаємось натхненно і за безцінь.
Одежі вбогість – листя і жалі
Встеляють землю.
І слова землі
Уже тобою втілені у глині.
І облітають почесті малі
Із вуст твоїх.
І ставлять на коліна
Весну і осінь в імені однім.
У твій непевний і напевний дім
Ховаємось від вітру серед ночі,
І дослухаємось, і клякнем перед тим,
Як він молитву крізь гілляччя точить.
ЛИСТИ НА ВІЙНУ
3
Чути, як тіні говорять...
Дивно і зимно сьогодні.
Наші тіла – поряд,
Так непростимо холодні.
Сніг, ніби цвіт абрикоси
Сипле на очі й губи.
Вітер колючий зносить
Краплі червоної згуби –
Тихих сердець уламки.
Ми мовчимо вперто...
Завтра найдуть зранку
Нас, неприховано мертвих.
4
У голові ще відлунюють
Громом і криком
Постріли в дим
І спогади про зізнання
В тому, що страшно,
Так страшно зустріти завтра
І вдвічі страшніше
Ніколи його не зустріти...
Сидячи в травні траві,
Одягнений просто –
В зелену сорочку
(він, певно, у ній народився)
Солдат невідомий
Плете із кульбабок віночок
І зірвані квіти пошерхлі долоні печуть.
ЗІ ЩИТОМ АБО...
Ще один недолях
Не втілено, передчуто.
Cum scuto aut in scuto –
Плутаюся в життях.
З дому – і безвісти –
Зализувать губи-рани,
Розгадувать очі-руни,
Плетиво рук плести –
Ледь доторкатися,
Віддаючи цигарку...
Щем потече по карку
(біль мені до лиця).
Ще один недолях
Вже торувать обридло –
Маємо час обидва
Виспатись на щитах.
Я не письменник постмодерніст і ніколи ним не був. Не називайте мене так.
Для тих, хто не знає як ставиться Сергій Жадан до Любка Дереша, до Венедикта Єрофєєва, до Спілки письменників України, до творчих спілок загалом, до постмодернізму, до українського футуризму і Семенка; хто не знає чого не вистачає українській літературі, чого не вистачає самому Жадану, що для письменника найбільший кайф, що він робить, лягаючи спати, що вчинить Жадан з Міністерством освіти, про що він не готовий говорити з широкою аудиторією, які поняття він сприймає скептично; і найголовніше – для тих, хто сумнівається, що цьому “застудженому горлу” можна вірити, власне, і публікується нижченаведана нарізка.
Слідом за епатажною і скандальною Іреною Карпою своє ім`я в історію сучасної української літератури вирішив вписати ще один питомий музикант - фронтмен популярного гурту “Скрябін” Кузьма. Цього року він дебютував з книгою “Я, “Побєда” і Берлін”. Попри рекордні продажі роботи, варто зазначити, що дебют видався непереконливим. Популярність книги, перш за все, зумовлена славою Кузьми як музиканта. А от чи купуватимуть Скрябіна після того, як пізнають його в образі письменника - сказати важко. Читати далі
Не-романтик. Людина блискучої самоосвіти, суворої праці й шаленої активності. Міг писати про що завгодно – а сходив зрештою до наболілого. Наболілої сірості, наболілої порожнечі, серед якої найяскравіша подія – смерть. Все так просто. Валеріан Підмогильний. далі!
Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік і це не лише сильно відчувається у його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. Не дивно, що він постійно намагається зафіксувати мінливість незмінності й відтворити втурнішню спорідненість людської душі з рослинним світом. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки — робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді.
Молодий автор належить до тих небагатьох письменників, філософів буття, які намагаються йти шляхом Сковороди, живуть і пишуть відповідно до власних філософських принципів, прислухаючись до внутрішнього голосу. далі..
Пошук по сайту
всі публікації
