- Актуальні літературні новини та анонси
- Аналітика літературних подій та процесів
- Огляди книг
- Репортажі та звіти з літературних акцій та прес-конференцій
- Бібліотека ексклюзивних публікацій: проза, поезія, критика,
драматургія, переклади, інтерв'ю, публіцистика
Твір: біг мак
Автор: Сергій Жадан
Видавництво: Критика, Київ
Рік: 2003
Жанр: Оповідання
Оцінка: 10/10
ЦЕ КЛАСНО. Так! Отак просто: ЦЕ КЛАСНО. І все. Все, що я писатиму після цього – повна хріновина. Тому, в принципі, можете уже й не читати. Можете, можете! Справа у тому, що такі речі треба читати і переосмислювати (доосмислювати, осмислювати, передоосмислювати) самотужки. Про це важко отак ось написати.
От тільки, прошу, не подумайте, що Жадан зараз в моді, а тому про нього тепер, як самі знаєте про кого, “або добре, або нічого”. Ні. Просто, ця людина дає зараз ту літературу, яка реально відповідає культурній, пробачте – субкультурній потребі сучасного читача. Це модерно. Але в межах розуміння. Ну, знаєте, уже просто дістала уся ця надто химерна проза, де, щоб зрозуміти суть треба двічі перечитувати сторінку, а потім ще й думати 10 хвилин: “ну і що він хотів цим сказати, це до чого взагалі?”. Не подумайте, що Жадан вам усе тут розклав по поличках. Але читати його оповідання, незважаючи на малу, в більшості випадків подієвість, легко. Крім того, ця малоподієвість надзвичайно органічно вживлена. Настільки, що щось інше туди уже не втулиш. Події поступаються місцем роздумам, описам, відчуттям. Усі вони як ніщо, як ніколи, як ніяк актуальні. Не усі прямі, звісно. Ну, але так було б уже надто нецікаво.
Не подумайте, що Жадан Вам усе тут розклав по поличках. Це – добре, а це – погано. У нього взагалі відсутнє будь-яке моралізаторство, дидактизм і усяка подібна фігня, яка сучасній літературі вже давно не потрібна, але її туди все ще напружено штовхають за звичкою. Нема. Просто історії.
Події поступаються місцем роздумам, описам, почуттям. Щодо перших, то вони вражають. Ні, не те щоб якоюсь суперновою думкою-ідеєю. Навпаки, почитайте, ми усі про це думали. Ми навіть усі це розуміли. Але десь там, далеко, підсвідомо. Жадан виштовхує це усе на поверхню. Формулює нащі думки словами. Нічого приховувати. Усе таке, яке є.
“Біг мак” – це шість оповідань. Усі вони пов`язані між собою. Не змістом, але духом. Писані у Відні. Писані про Центральну і Західну Європу (усі крім одного). Але якоїсь особливої диференціації не помітно. Стертя меж. Глобалізація у всіх сферах життя. Герої - неоднозначні. Їх вчинки – тим паче. Усе гниє. В тому числі і Захід. Добре це, чи погано. Чи ще якось. Важко сказати. Це так. І все. Я уже й без цього надто багато вам сказав. Надто багато хріновини, маю на увазі. Сподіваюсь, ви її не читали. Ні? Добре, дякую. Почитайте краще книгу. Це дійсно того варте. ЦЕ КЛАСНО.
Я не письменник постмодерніст і ніколи ним не був. Не називайте мене так.
Для тих, хто не знає як ставиться Сергій Жадан до Любка Дереша, до Венедикта Єрофєєва, до Спілки письменників України, до творчих спілок загалом, до постмодернізму, до українського футуризму і Семенка; хто не знає чого не вистачає українській літературі, чого не вистачає самому Жадану, що для письменника найбільший кайф, що він робить, лягаючи спати, що вчинить Жадан з Міністерством освіти, про що він не готовий говорити з широкою аудиторією, які поняття він сприймає скептично; і найголовніше – для тих, хто сумнівається, що цьому “застудженому горлу” можна вірити, власне, і публікується нижченаведана нарізка.
Слідом за епатажною і скандальною Іреною Карпою своє ім`я в історію сучасної української літератури вирішив вписати ще один питомий музикант - фронтмен популярного гурту “Скрябін” Кузьма. Цього року він дебютував з книгою “Я, “Побєда” і Берлін”. Попри рекордні продажі роботи, варто зазначити, що дебют видався непереконливим. Популярність книги, перш за все, зумовлена славою Кузьми як музиканта. А от чи купуватимуть Скрябіна після того, як пізнають його в образі письменника - сказати важко. Читати далі
Не-романтик. Людина блискучої самоосвіти, суворої праці й шаленої активності. Міг писати про що завгодно – а сходив зрештою до наболілого. Наболілої сірості, наболілої порожнечі, серед якої найяскравіша подія – смерть. Все так просто. Валеріан Підмогильний. далі!
Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік і це не лише сильно відчувається у його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. Не дивно, що він постійно намагається зафіксувати мінливість незмінності й відтворити втурнішню спорідненість людської душі з рослинним світом. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки — робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді.
Молодий автор належить до тих небагатьох письменників, філософів буття, які намагаються йти шляхом Сковороди, живуть і пишуть відповідно до власних філософських принципів, прислухаючись до внутрішнього голосу. далі..
Пошук по сайту
всі публікації
Твір: біг мак