- Актуальні літературні новини та анонси
- Аналітика літературних подій та процесів
- Огляди книг
- Репортажі та звіти з літературних акцій та прес-конференцій
- Бібліотека ексклюзивних публікацій: проза, поезія, критика,
драматургія, переклади, інтерв'ю, публіцистика
“Цитатник” Сергія Жадана, виданий “Фоліо” 2005 року, суттєво відрізняється від “Цитатника” Сергія Жадана 1995 і не слабо, певно, від “Цитатника” Мао Цзедуна 1966. Хоча, з останнім твердженням можна при бажанні посперечатися. Новий “Цитатник” містить практично весь поетичний доробок письменника, у тому числі і “Цитатник” старий (1995), і “Пепсі” (1998), і “Балади про війну і відбудову” (2001), і “У.Р.С.Р.” (2004), і other bullshit*.
Сергій Жадан творить нову українську поезію. Цілком нову і сучасну українську поезію, яка має не увійти до літератури, а стати нею. Зв`язок з минулим втрачено безнадійно: ніяких вишиванок, калинових сопілок та верб з чорнобривцями в будь-яких їх пізніших модернізованих модифікаціях. Ніяких заяложених та затертих прогнозованих формул національної екзистенції. Ніяких пафосних зухвалих викликів на кштаклт бу-ба-бістських, що не можуть претендувати на щось більще ніж, хай потужне, але дуже тимчасове явище у вітчизняному літературному процесі.
Звичайно, Жадан не творить все з нуля. Він спирається і продовжує українську футуристичну традицію в поезії, поєднує її з суб- та контр- культурними тенденціями західного мейнстріму, вживленими, проте, на українському грунті (чи пристосованими до нього), базується на постмодерному сприйнятті. Але з квінтесенції цих елементів постає унікальна конструкція позначена новим архітектурним підходом. Вона більш європейська, точніше Східноєвропейська, але не уніфікована, не сценізована, якою вона уже є на Заході, а з притаманним їй живим колоритом. Особливо помітний вплив Відня, з поетами якого Жадан мав доволі тісні контакти. Мотивом Сходу позначений також і міф Харкова, рідного міста, особливістю почуттів до якого просякнуті вірші лідера поетичного покоління 90-х.
Антропомізований Ісус, безмовні риби та розбиті залишки армії-привиду вермахту – ось три основні мотиви Жаданової поезії. Поезії нової ери, поезії промисловості, автозаправок, релігійних сект, тероризму, глобалізації, міграції, електрифікації, контрацепції, що залишає, проте, багато місця для вічних людських почуттів, хай і дещо деформованих, для звичайного Господа, хай і трохи безпомічного, для спокійної ранкової риболовлі, хай і плаксивих риб в нейтральних водах. Жаданів military-style з усією притаманною йому термінологією, окрім вищезгаданого суперечливого образу німецьких військ, виводить, а точніше переводить з реальності, образи повстанських та терористичних формувань, невід`ємних для сучасної дійсності, відправляє кудись ешелони з червоноармійцями, монтує хроніки опору, на яких, як і в віршах поета, минуле тісно переплітається з сьогоденням. La nostalgie. Пережити державу, в якій народилися. Легендарне У.Р.С.Р. – романтика і авантюризм комунізму, золотий спокій великої держави з сильним футбольним чемпіонатом. Не менша романтика та авантюризм розрухи 90-х. Різдвяний драп. Фабрики та заводи Лівобережжя. Шляхи з еміграції до нової Вітчизни.
Сергій Жадан був сильним поетом і до і після розриву з силаботонікою, хоч сам він каже, пояснюючи перехід до верлібру та прози, як речі більш інтимної, що, пишучи вірші, ти все одно все зводиш до звичайного римування. Не знаю, як на мене то його поезія достатньо інтимна. Інтимна, бо надзвичайно настроєва. Вона породжує і формує. Дає тобі нове око для нового погляду. Дійсність у віршах Жадана сприймається як даність, як щось неминуще, таке з чим варто змиритися і просто сприймати. Трохи солодкого суму і щему, якогось, проте, оптимістичного і світлого. Якась міцна в`язка суміш почуттів і переживань, яка тримає тебе в полоні рядків та літер.
* – “the very best poems, psychedelic stories of fighting and other bullshit” – вибрані поезії 1992 – 2000.
Я не письменник постмодерніст і ніколи ним не був. Не називайте мене так.
Для тих, хто не знає як ставиться Сергій Жадан до Любка Дереша, до Венедикта Єрофєєва, до Спілки письменників України, до творчих спілок загалом, до постмодернізму, до українського футуризму і Семенка; хто не знає чого не вистачає українській літературі, чого не вистачає самому Жадану, що для письменника найбільший кайф, що він робить, лягаючи спати, що вчинить Жадан з Міністерством освіти, про що він не готовий говорити з широкою аудиторією, які поняття він сприймає скептично; і найголовніше – для тих, хто сумнівається, що цьому “застудженому горлу” можна вірити, власне, і публікується нижченаведана нарізка.
Слідом за епатажною і скандальною Іреною Карпою своє ім`я в історію сучасної української літератури вирішив вписати ще один питомий музикант - фронтмен популярного гурту “Скрябін” Кузьма. Цього року він дебютував з книгою “Я, “Побєда” і Берлін”. Попри рекордні продажі роботи, варто зазначити, що дебют видався непереконливим. Популярність книги, перш за все, зумовлена славою Кузьми як музиканта. А от чи купуватимуть Скрябіна після того, як пізнають його в образі письменника - сказати важко. Читати далі
Не-романтик. Людина блискучої самоосвіти, суворої праці й шаленої активності. Міг писати про що завгодно – а сходив зрештою до наболілого. Наболілої сірості, наболілої порожнечі, серед якої найяскравіша подія – смерть. Все так просто. Валеріан Підмогильний. далі!
Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік і це не лише сильно відчувається у його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. Не дивно, що він постійно намагається зафіксувати мінливість незмінності й відтворити втурнішню спорідненість людської душі з рослинним світом. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки — робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді.
Молодий автор належить до тих небагатьох письменників, філософів буття, які намагаються йти шляхом Сковороди, живуть і пишуть відповідно до власних філософських принципів, прислухаючись до внутрішнього голосу. далі..
Пошук по сайту
всі публікації
Твір: Цитатник