- Актуальні літературні новини та анонси
- Аналітика літературних подій та процесів
- Огляди книг
- Репортажі та звіти з літературних акцій та прес-конференцій
- Бібліотека ексклюзивних публікацій: проза, поезія, критика,
драматургія, переклади, інтерв'ю, публіцистика
Я народився в Харкові – у місті, яке мені безтямно імпонує. Зараз навчаюся в Сковородинському університеті на українсько-німецькій філології. Віце-президент літературного гурту «Zacharpolis ММ». Друкував поезію та абсурдову прозу в таких модних виданнях, як «Молода Україна», «Четвер», «Кальміюс», «Березіль», «Дикое поле» тощо. Автор збірки поезій «Перипатетика-блюз» (2002), упорядник антології «Сьоме око» (2003).
ХАРКІВ FOREVER
фантазія безпритульних дітей
відпускає сніги повільно-повільно
їй нічого не важить, яке там враження
справляє Харків з рекламних листівок
горнятами кави, амулетами з бісеру
це місто нагадує втрачений рай
за годинником рано, за серцем запізно вже
годувати ручних саламандр
незабаром дощі розкуйовдять волосся
висихатимуть краплі на кордонах країни
і мені не блукати цими коридорами
я не встигну припасти вольфрамовим пилом
ПОЕЗІЯ РЕВОЛЮЦІЇ
аби чути поезію революції
твоє серце має замовкнути
ніби мобілка
що відключається
на глибокій підземній станції…
аби чути поезію революції
твої вени повинні бути
значно тоншими за порізи…
тут немає спасіння
хіба лише всоте спробуєш
не курити
не купувати бульварних ґазет
і не вірити в янголів
які мешкають на небесах
а під ранок
спускаються на крилятах
лоскотати твоє обличчя
стеблами синіх трав
щоби ти скоріше прокинувся
* * *
ми вже нікуди не рушимо звідси
і наче покинуті аеродроми заростемо
подорожником
бо все, що від нас лишилося – легке прохолодне
небо
та дрібка примарних шансів на місце у царстві
божому
бо все, що у нас було, наче імпортний шоколад
приставало до пальців і розмірено тануло
бо все, що на нас чекало – господи, як на зло
мало заплутані формули і зберігалося в ампулах
ПОВЕРНЕННЯ
я
маю некепську з?бавку – намагаюся уявити
еспанські міста
пригадавши їхні наймення, крихкі, мов пісочне
печиво
коли вертаюсь додому вічним проспектом лєніна
із марудними автопробками близько сьомої вечора
я
вертаюсь додому навшпиньках, обережно
аби не розхлюпати
заіржавілий геві-метл у моїх навушниках-скронях
потім вийду на дах покурити – на сьогодні
вже певно останню
щоби небо тулилось до рук, як до тіла
геть мокрий одяг
* * *
коли ти сидітимеш за книжками
готуючись до зимової сесії
я просто зникну із цього міста
так само враз, як зникає депресія
під впливом погоди чи білого пива
в напівпорожній нічній кав’ярні
головне, щоби потім мене не шукали
по витверезниках і лікарнях
головне, щоби потім мені не лишитися
з тими, хто знає на власному досвіді
як починається армаґедон
наприкінці шизонутої осені
* * *
щось ламалося в божих складних механізмах
так гарячий пісок заклинює гільзу
я малюю на вікнах громадського транспорту
свої депресивні ескізи
я малюю міраж, тебе, LSD
я тисну щосили олив’яні клавіші
так класно забути
назавше про все
мені так
цікавіше
ОСТАННЯ У СВІТІ
коли настане обіцяний день у твоєму житті
вийдуть на сцену приїжджі блюзмени-негри
і тивідчуєш запах бродвею після дощів
і ти побачиш – світ розсипається на фраґменти
тож нехай амнезія набіга океанською хвилею
годі хапати зябрами ці гарячі постскриптупи
місто з дівочим обличчям і бетонними крилами
все одно залишає твої питання без відповіді
СНИ ПРО УКРАЇНУ
кайфові ліси й пасовиська
індустріальні міста
надто ранні шлюби
як на стару европу
такою ти бачиш у снах
мою жовто-блакитну країну
схоже
у нас із тобою
північно-ірляндська дівчино
дуже багато спільного
в межах цього
карантину
схоже
й тобі у снах
молоді ірляндські кити
викидаються на долоні
ударивиши в небо
бризками
а молоді українські птахи
мліють од надміру волі
здійнявшися
ой як
високо…
* * *
контрасти, лекції, дискобари
спортивні новини і теплі светри
все це поволі втрачає сенс
бо він такий, як дрібні монети
загублені кимось у вічній осені
де ми вирубаємо наші нерви
легкими наркотиками і роком
та ще мерехтінням кількох імейлів
які не дають нам з тобою повірити
що ти – вже не ти,
а надворі – смеркло
* * *
із крихких антикварних амфор
розтікаються містом повільні тіні
і лягають тинькою на держпром
модним ситцем на краль гіпсово-білих
смолою дешевих міцних цигарок
водійкам трамваїв на губи й легені
на душі старих безпритульних риб
прозорим пакетом поліетиленовим
темним склом на феррарі та казино
на брук майданів осіннім джазом
і тільки для мене небесне вино
стало п’янким раз і назавше.
Я не письменник постмодерніст і ніколи ним не був. Не називайте мене так.
Для тих, хто не знає як ставиться Сергій Жадан до Любка Дереша, до Венедикта Єрофєєва, до Спілки письменників України, до творчих спілок загалом, до постмодернізму, до українського футуризму і Семенка; хто не знає чого не вистачає українській літературі, чого не вистачає самому Жадану, що для письменника найбільший кайф, що він робить, лягаючи спати, що вчинить Жадан з Міністерством освіти, про що він не готовий говорити з широкою аудиторією, які поняття він сприймає скептично; і найголовніше – для тих, хто сумнівається, що цьому “застудженому горлу” можна вірити, власне, і публікується нижченаведана нарізка.
Слідом за епатажною і скандальною Іреною Карпою своє ім`я в історію сучасної української літератури вирішив вписати ще один питомий музикант - фронтмен популярного гурту “Скрябін” Кузьма. Цього року він дебютував з книгою “Я, “Побєда” і Берлін”. Попри рекордні продажі роботи, варто зазначити, що дебют видався непереконливим. Популярність книги, перш за все, зумовлена славою Кузьми як музиканта. А от чи купуватимуть Скрябіна після того, як пізнають його в образі письменника - сказати важко. Читати далі
Не-романтик. Людина блискучої самоосвіти, суворої праці й шаленої активності. Міг писати про що завгодно – а сходив зрештою до наболілого. Наболілої сірості, наболілої порожнечі, серед якої найяскравіша подія – смерть. Все так просто. Валеріан Підмогильний. далі!
Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік і це не лише сильно відчувається у його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. Не дивно, що він постійно намагається зафіксувати мінливість незмінності й відтворити втурнішню спорідненість людської душі з рослинним світом. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки — робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді.
Молодий автор належить до тих небагатьох письменників, філософів буття, які намагаються йти шляхом Сковороди, живуть і пишуть відповідно до власних філософських принципів, прислухаючись до внутрішнього голосу. далі..
Пошук по сайту
всі публікації
