Український інформаційний портал "Точка літературного кипіння" :: Точка - література у русі
- Актуальні літературні новини та анонси
- Аналітика літературних подій та процесів
- Огляди книг
- Репортажі та звіти з літературних акцій та прес-конференцій
- Бібліотека ексклюзивних публікацій: проза, поезія, критика,
  драматургія, переклади, інтерв'ю, публіцистика
Головна | Новини | 33 KOROVY | Критика | РаУВРРвСРСР | Публікації | Бібліотека | Сторінка автора | Розсилання | Зареєструватися
   Пошук по сайту

   Нові публікації
Передозування.
( Вадим Мірошниченко)
Stasi Das Leben der Anderen.
( Вадим Мірошниченко)
Різдвяні історії.
( ІРКО)
Три години ранку….
( Блукач)
Вступ.
( Блукач)
всі публікації

   Відвідування:
переглядів: 257
відвідувачів: 58
всього: 1780963



сумно? - інтернет-видання про культуру




  “Єа Ё­бЄЁҐ 100x100

данило
МАХНО

Учасник літгурту «Zacharpolis MM». Друкувався в часописі «Молода Україна», самвидаві «Сьоме око», дуже неформальному самвидавпроекті «Студентський квиток». Вічно шукає (і знаходить) якісь пригоди.







* * *
місячне проміння мається
щось кусається в повітрі…
відпущу тебе
на всі чотири сторони
перехилю чарку
сяду в авто
і поїду північними шляхами
лякаючи придоріжні стовпи…
а в повітрі після мене
над синіми вогнищами
дзвенітимуть хрущі…







* * *
“я не боюся тебе, жадібний мороку!”
тиша простяга вперед на долоні
частину слів.
ти зазираєш тихенько за р?га –
там лише стадо
похмурих і диких корів.
а ти, сам – один
ти є тільки прозора крапля
на темному тлі,
що вигукує з запалом
“я не боюся тебе, жадібний мороку!”
і сповзає замертво…
тихо…
у темряву…







* * *
простір – єдине, що ти потребуєш
щоби втекти від “сьогодні”
бо дико і вогко під небом зранку…
хто знав (окрім тебе самого),
що все так обернеться
і прийде час,
коли “ніхто”
потисне руку
дико й вогко…







* * *
зірки горять для волоцюг,
з котрими я тихо крокую життям
і річ навіть не в тому, що все моє минуле –
це причетність до з’ясування стосунків
між друзями й ворогами...
річ у тому, що зараз
я тремтячим голосом
відмовляюся від своїх обіцянок
і не хочу думати про своїх нащадків
у яких, можливо, будуть проблеми з “богами”
і взагалі нічого не хочу...







* * *
поезія для людей
зі жвавою уявою

птахи, птахи!
кахи, кахи!..
і наступила осінь
а я сиджу на яблуні
та поїдаю гусінь.
не смачно – відчуваю я
та мушу її їсти
якщо не я, то хто іще?







* * *
скажи мені, чого ти боїшся
і я скажу, чи ти мені потрібна
не обертайся, не йди
стій. помірковано й розважливо стій
мріючи про небо
просто стій. стій. просто...
видихни...
а потім візьми і стрибни –
може, хоч тобі пощастить полетіти
а не впасти так, як падали ми
і будуть під тобою маленькі хутори-капкани
зелена трава й метелики
Я не письменник постмодерніст і ніколи ним не був. Не називайте мене так.
Для тих, хто не знає як ставиться Сергій Жадан до Любка Дереша, до Венедикта Єрофєєва, до Спілки письменників України, до творчих спілок загалом, до постмодернізму, до українського футуризму і Семенка; хто не знає чого не вистачає українській літературі, чого не вистачає самому Жадану, що для письменника найбільший кайф, що він робить, лягаючи спати, що вчинить Жадан з Міністерством освіти, про що він не готовий говорити з широкою аудиторією, які поняття він сприймає скептично; і найголовніше – для тих, хто сумнівається, що цьому “застудженому горлу” можна вірити, власне, і публікується нижченаведана нарізка.

далі
всі нарізочки/звіти
"Я, “Побєда” і Берлін" Кузьми Скрябіна
Слідом за епатажною і скандальною Іреною Карпою своє ім`я в історію сучасної української літератури вирішив вписати ще один питомий музикант - фронтмен популярного гурту “Скрябін” Кузьма. Цього року він дебютував з книгою “Я, “Побєда” і Берлін”. Попри рекордні продажі роботи, варто зазначити, що дебют видався непереконливим. Популярність книги, перш за все, зумовлена славою Кузьми як музиканта. А от чи купуватимуть Скрябіна після того, як пізнають його в образі письменника - сказати важко. Читати далі
вся критика
Розстріляне відродження
Не-романтик. Людина блискучої самоосвіти, суворої праці й шаленої активності. Міг писати про що завгодно – а сходив зрештою до наболілого. Наболілої сірості, наболілої порожнечі, серед якої найяскравіша подія – смерть. Все так просто. Валеріан Підмогильний. далі!
РаУВРРвСРСР
Тарас Прохасько
Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік і це не лише сильно відчувається у його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. Не дивно, що він постійно намагається зафіксувати мінливість незмінності й відтворити втурнішню спорідненість людської душі з рослинним світом. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки — робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді.

Молодий автор належить до тих небагатьох письменників, філософів буття, які намагаються йти шляхом Сковороди, живуть і пишуть відповідно до власних філософських принципів, прислухаючись до внутрішнього голосу. далі..
всі персоналії
© 2004-2008 In Web We Trust       Розробка Сергія Паранька. Дизайн та програмування: Антона Янюка