- Актуальні літературні новини та анонси
- Аналітика літературних подій та процесів
- Огляди книг
- Репортажі та звіти з літературних акцій та прес-конференцій
- Бібліотека ексклюзивних публікацій: проза, поезія, критика,
драматургія, переклади, інтерв'ю, публіцистика
Народився на Харківщині. “Один із посередніх поетів "післяжаданівського" покоління,” – як сам себе називає. Автор невиданої збірки віршів «Прощання з мегаполісом» і незакінченого роману «Місто Геліополь». Жодного разу не друкувався в офіційних виданнях. Учасник елітарного клубу «Е» та редактор самвидаву «Сад Б.П.». Автор низки незареєстрованих винаходів і раціоналізацій у різних галузях життя.
* * *
Маленький бомжик, сину Божий,
Споглядаючи рух перехожих,
Ти сидиш на бруднім пішоході,
Ти співаєш молитву. Може,
Трохи дивно в цьому регіоні
Натякати на суд Господній.
Час втрача божевільні надії,
І проступить нудьга на скронях.
Та одної тривожної ночі,
Коли порожньо в переходах,
За тобою приїдуть янголи
У блакитних мєнтовських строях.
* * *
Нагірний район марить козацькими скарбами,
І лише старі пацюки
Знають, куди прямують
Підземні ходи степової комуни.
Ближче до півночі на мінареті матюхається
дзвонар.
Хтось хоче іти на війну,
Хоча бачив зброю лише в кіно.
Час віртуальних воєн минув,
Ведмедик з’їв цукерку,
Повія допила каву.
Ви, мабуть, здогадалися, що це була
Остання симфонія для матричних принтерів.
* * *
славі петрову
Я замкнувся в собі, став багато спати.
Мексиканським поетом бути непросто.
С. П.
Ти стоїш, роздивляєшся тишу,
Сонце з скреготом точить жерсть.
Мексиканські народні поети
Палять вірші, збивають хрест.
Знову терен у білій піні,
Знову буде цей дивний лет.
Жаль, вони знову не зрозуміли,
Що ти теж мексиканський поет.
* * *
Я думав, що …
Довіку я тебе кохаю.
Гадав …
І не згадав твого обличчя,
Бо ти пішла, як звично,
У хащі свого его-раю.
Сама,
Як ерогенна зона міста,
Що допиває мовчки каву,
Задравши спідничку
Біля старого єврея.
* * *
Відбиваючи перші напади
Білих мишачих зграй,
Розганяючи перші нальоти
Штурмуючих кажанів
Ти невпевнено став на іншу грань
Цих потертих, окислених мідяків.
* * *
Не із соколом, не із янголом,
А із вороном на плечі.
Поцілую уста твої мертвії,
Загашу недожиті свічки.
Закоти собі очі екстазно,
Окропи ритуальний шовк
І не думай, що я покаятись
Через місто це захляне йшов.
Ми зустрінемось – це я знаю вже,
Бо в твоєму череві зріс.
І не сокіл той, і не ангел той –
Чорний ворон мене возніс.
* * *
Ритм сонця впливає на рух біомаси,
А чорні плями – на смерть.
До речі, я ще сьогодні квасив,
До речі, я ще учора вмер.
А в принципі, то все не так трагічно,
Якщо все спочатку почать,
Я є надзвичайно перший.
Я – бог, ідіть вашу мать.
* * *
А сни все довші і довші.
Часу на всі не вистачить.
Хапайтесь за стрілки годинника,
Творіть цю блаженну вічність.
Не виходьте ніколи з дому.
Брехати собі навіщо –
Все, що було колись світом,
Перетворилось на місто.
Я не письменник постмодерніст і ніколи ним не був. Не називайте мене так.
Для тих, хто не знає як ставиться Сергій Жадан до Любка Дереша, до Венедикта Єрофєєва, до Спілки письменників України, до творчих спілок загалом, до постмодернізму, до українського футуризму і Семенка; хто не знає чого не вистачає українській літературі, чого не вистачає самому Жадану, що для письменника найбільший кайф, що він робить, лягаючи спати, що вчинить Жадан з Міністерством освіти, про що він не готовий говорити з широкою аудиторією, які поняття він сприймає скептично; і найголовніше – для тих, хто сумнівається, що цьому “застудженому горлу” можна вірити, власне, і публікується нижченаведана нарізка.
Слідом за епатажною і скандальною Іреною Карпою своє ім`я в історію сучасної української літератури вирішив вписати ще один питомий музикант - фронтмен популярного гурту “Скрябін” Кузьма. Цього року він дебютував з книгою “Я, “Побєда” і Берлін”. Попри рекордні продажі роботи, варто зазначити, що дебют видався непереконливим. Популярність книги, перш за все, зумовлена славою Кузьми як музиканта. А от чи купуватимуть Скрябіна після того, як пізнають його в образі письменника - сказати важко. Читати далі
Не-романтик. Людина блискучої самоосвіти, суворої праці й шаленої активності. Міг писати про що завгодно – а сходив зрештою до наболілого. Наболілої сірості, наболілої порожнечі, серед якої найяскравіша подія – смерть. Все так просто. Валеріан Підмогильний. далі!
Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік і це не лише сильно відчувається у його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. Не дивно, що він постійно намагається зафіксувати мінливість незмінності й відтворити втурнішню спорідненість людської душі з рослинним світом. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки — робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді.
Молодий автор належить до тих небагатьох письменників, філософів буття, які намагаються йти шляхом Сковороди, живуть і пишуть відповідно до власних філософських принципів, прислухаючись до внутрішнього голосу. далі..
Пошук по сайту
всі публікації
