Михайль Семенко
 Ох, нудно ж. Крім своїх віршів, ні одного не читаю. – М.С.
На карикатурі 20-х років його можна було впізнати за люлькою. Той, на кого щедро малювалися карикатури. Той, хто не менш щедро малював карикатури на все i всіх. В наш час йому було б не так цікаво – ми звиклі до епатажу. Але ж порнографія в солодкі 20-ті... Михайль Семенко.
Треба кинути наші бумеранги, а головне – працювати й показувати, як треба працювати. – М.С.
Отож, шановне панство, Михайль Семенко. Хто? – Перепрошую: “Творець i незмінний лідер українського футуризму від його початку (1913) до поліційного знищення Москвою (1934)” (За Юрієм Лавріненком). Про український футуризм варто заходитися окремо (хоч ми вже почали побіжно оповідати цю пречудову історію з Ґео Шкурупія, маю надію викласти цю тему повніше). А наразі – “Один із них, що обличчя його вміщало в собі риси всіх націй та рас, що його волосся було чорне, як вугілля шахт, а очі блищали вогнем татарських ватр, скитських вогнищ та юпітерами європейських ательє, а кожний сторонній подорожній подумав би, що він з Патагонії... Цей перший, що від нього пахло морем i далекими шляхами, які перерізують сучасність, попхикав своєю люлькою i задоволено промовив:
- Горить!..”
(М. Бажан. Зустріч на перехресній станції. Розмова трьох// Українське слово, К., 1994, т. 2, с. 491)
Коротко-біографічно про Семенка сказати не вийде. Спробуємо цікаво-біографічно. Народився майбутній адепт українського футуризму 31 грудня 1982 року в селі Кибинці Миргородського повіту на Полтавщині. Його мати, на диво, була письменницею – писала нікому не відомі народницькі оповідання. Кажуть, звідти у Семенка-футуриста ліризм. Деталь: три роки Михайло провчився в Петербурзькому психоневрологічному інституті. Надумавши 1914 року виїхати до Америки, дістався лише до Владивостоку, де про-жив i про-думав три роки. Вже 1914 року російські футуристи стають для Семенка світоглядним взірцем i вектором руху (перші власне футуристичні вірші Семенка датовані днем виступу Маяковського в психоневрологічному інституті). Уся партійна кар’єра Семенка компактно вклалася у 1916-1922 роки, надалі він – безпартійний. Революція вертає натхненного письменника до Києва.
Вже у 1913 році виходить перша поетична збірка Семенка – “Прелюд” (переважно традиційна лірика), а за нею 1914 року друкуються дві наступні – “Дерзання” i “Кверофутуризм”. У передмовах до обох збірок Семенко виклав своє бачення футуризму – концепцію, що стала основою всього, що надалі робив i думав робити Михайль. Категоричне заперечення традицій i канонів, національного й провінційного в мистецтві, жорсткий урбанізм, “знищення” Шевченка – основні сенси передмов. То був удар по художній літературі й літературній критиці – й початок строкатого шляху головних “деструкторів мистецтва” на українській землі. Щоправда, хронологічно першим футуристом Семенко не був. Але він був хронологічно першим свідомим футуристом, i назавжди лишився в нашому футуризмі першою особою. Навіть не зважаючи на те, що в Розстрілянцях на Точці Літературного Кипіння його трохи посунув Шкурупій.
Простір для діяльності в революційному Києві був вражаючий – тому не дивно, що Семенко на чолі інших футуристів активно виплескував епатаж на шпальтах часописів: два “Універсальних журнали” (1918), “Катафалк искусства” (1920), “Семафор у майбутнє. Апарат панфутуристів” (1922), “Жовтневий збірник панфутуристів” (1923), “Гонг комункульту” (1924), “Гольфштром” (1925) та ін. Інші футуристи – відомий нам Ґео Шкурупій, Олекса Влизько, О. Слісаренко, ранні Бажан, Яновський i Юліан Шпол (Яловий), режисер Марко Терещенко. Редагований Семенком журнал “Нова генерація” (Харків, 1927-1931) – наймонументальніший проект письменника. Створена у 1927 році “Нова генерація” стала останньою платформою лівих мистецьких сил перед останньою крапкою літературної дискусії.
Трохи зупинимось. Звідки взялися “ліві мистецькі сили”?
Своє коріння вони пускають в саму концепцію футуризму як мистецького напряму. Сягають італійського футуриста Марінетті. Сягають аж таки теорій занепаду Європи. I шукають в майбутньому мета-мистецтво (після-мистецтво): штучностворений з атомів, на які самі футуристи розкладуть класичне (таке, що вмирає) мистецтво, продукт для нової людини, “механічної людини”. Мета-мистецтво – мистецтво комунізму. Цирк, спорт, побут. Футуризм i Семенко звідси – творці “ленінізму в культурі”. Семенко звідси – спільник просвітянства i “свистопляски”, проти яких завзято боровся Хвильовий. А це вже – не так мистецтво, як політика. “Нова генерація” – другий бік місяця.
Наступна футуристична ідея, що її Семенко вперто втілював у теорію й практику – руйнування меж жанрів, родів, видів мистецтва. Це, найперше – поезомалярство. Під таке синкретичне мистецтво Семенко підвів теоретичну базу (програмна стаття “Поезомалярство”), i в кращих барокових традиціях, щоправда, без конкретного сенсу, поезомалюнки старанно виконувалися футуристами (Семенкова “Моя мозаїка”, 1922)
Серед близько двадцяти книг, видрукованих Семенком за життя, особливе місце посідає збірка усіх творів 1910-1922 рр. – “Кобзар” (1924). Символічно й футуристично. А ще буде “Малий Кобзар i нові вірші” (1928). Шевченків “Кобзар” було спалено ще в передмові до “Дерзань”.
23 квітня 1937 року в Києві відбувся творчий вечір Михайля Семенка. За три дні його заарештували. Півроку тюремного ув’язнення – i розстріл 24 жовтня 1937 року.
Погляд:
“Привертають увагу ліричні мініатюри – новий для поета жанр, який засвідчив, що його художня лабораторія, маючи загалом типово західну орієнтацію, набувала місцями іншої налички – класично східної. Своєю лапідарністю, пунктирністю i навіть композицією такі вірші, як “Ластівка”, “Мила йде”, “Над рейдом”, “Рух благальний” тощо, нагадують японську, китайську поезію” – Г. Черниш, Історія української літератури ХХ століття. У двох книгах. К., 1998 р. Книга перша, с. 149
“М. Семенко активно впроваджував i конкретні способи “розкладу матеріалу поезії – слова – на первісні елементи”, атомізацію слова (напр., у вірші “Місто” – розклад самого слова “місто”: Осте сте бі бо бу i т.д.). Інші способи – поезомалярство, розхитування метрики тощо” – Н. Костенко. Микола Бажан. Життя. Творчість. Особливості віршостилістики. К., 2004 р. с.27
P.S. Семенко був віртуозний скрипаль.
Михайль Семенко - Поезія
© "РаУВРРвСРСР" - Авторський проект Ольги Кліпкової
|
Пошук по сайту
всі публікації
